ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

01 грудня 2005 р.                                                                                   

№ 2-1/1461-2005(2-1/15652-2004)  


Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:


Черкащенка М.М., - головуючого,


Рибака В.В.,

Шульги О.Ф.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ТОВ “Славутич”


на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2005



у справі господарського суду

АР Крим

за позовом

ТОВ “Славутич”

до


ЗАТ “Корпорація Керкінітіда”;

ЗАТ “Ампелос”

про

визнання недійсним договору,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Свінчук В.М.,

- відповідача:

Михайлечко С.М.,


ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2004 року ТОВ “Славутич” звернулось до господарського суду з позовом до ЗАТ “Корпорація Керкінітіда” та ЗАТ “Ампелос” про визнання недійсним договору про відчуження та передачу майна до статутного фонду ЗАТ “Корпорація Керкінітіда”.

Рішенням господарського суду АР Крим від 11.04.2005 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ТОВ “Славутич” подало касаційну скаргу в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року та рішення господарського суду АР Крим від 11.04.2005 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.


Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 23.05.1997 року між ЗАТ “Ампелос” та ТОВ “Славутич” було укладено договір № 84/1 про передачу майна ремонтно-будівельної ділянки.

Відповідно до умов укладеного договору, ЗАТ “Ампелос” передає в оренду ТОВ “Славутич” ремонтно-будівельний майданчик, а також ділянку землі площею 6356,23 кв.м. на якому розташоване передане в оренду майно.

Згідно пункту 4.1. укладеного договору, майно в оренду передається з правом викупу.

07.08.2000 року ЗАТ “Ампелос” та ЗАТ “Керкінітіда” було укладено договір № 1 про відчуження майна, предметом якого є вінзавод, розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. Виноградна, 11.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду при розгляді однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті ж сторони.

Так, рішенням господарського суду АР Крим від 12.10.2004 року у справі № 2-22/1990-2004 було встановлено, що об’єкти, передані ЗАТ “Ампелос” ТОВ “Славутич”, згідно протоколу передачі від 15.01.2000 року, увійшли до переліку майна ЗАТ “Ампелос”, яке належить до передачі у статутний фонд ЗАТ “Корпорація Керкінітіда”.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що згідно рішення господарського  суду Автономної республіки Крим від 12.10.2004 у справі №2-22/1990-2004  ТОВ “Славутич” підлягає виселенню з раніше орендованих їм споруд і будівель.

Договір оренди з викупом,  в даному випадку,  не надає ЗАТ “Славутич” права власності на орендоване майно, оскільки це є недержавне майно, а суть договору не вказує на умови договору лізингу.

Відповідно, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ЗАТ “Славутич” не має права власності на частину  майна ЗАТ “Ампелос”, а також ЗАТ “Ампелос”, передавши в статутний фонд ЗАТ “Корпорація Керкінітіда” все своє майно, виступивши в якості  засновника, нічиїх прав не порушило.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи скаржника, в даному випадку, щодо порушення його прав як акціонера ЗАТ “Ампелос”, оскільки він не позбавлений права звернутись до суду загальної юрисдикції за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суди попередніх інстанцій повно і об’єктивно дослідили всі доводи позивача, дали їм належну юридичну оцінку і дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, оскаржувана постанова Севастопольського апеляційного господарського суду є повною. законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України


ПОСТАНОВИВ:


Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року у справі № 2-1/1461-2005 залишити без змін.



Дата відправки

 09.12.2005