ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 30 липня 2008 р.                                                                                    

№ 35/5-В  


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:


головуючого

Кривди Д.С.,

суддів:

Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргу

Державного підприємства "Донецька залізниця"

на ухвалу

від 17.04.08

про

перегляд за нововиявленими обставинами рішення

у справі

№35/5В

господарського суду

Донецької області

за позовом

Державного підприємства "Макіїввантажтранс"

до

Державного підприємства "Донецька залізниця"

треті особи

1. Міністерство транспорту та зв'язку України

2. Міністерство вугільної промисловості України

про

визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін

від позивача:

Іванова Г.О., Локтєв С.А., дов.

від відповідача:

Цвітун М.М., Скляревська Н.О., дов.

від третьої особи 1:

у засідання не прибули

від третьої особи 2:

у засідання не прибули


ВСТАНОВИВ:


Рішенням від 09.06.03 господарського суду Донецької області, яке залишено без змін постановами від 17.12.03 Донецького апеляційного господарського суду та від 01.06.04 Вищого господарського суду України, задоволено позов Державного підприємства "Макіїввантажтранс" до Державного підприємства "Донецька залізниця" за участю в якості третіх осіб Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства вугільної промисловості України (з урахуванням процесуального правонаступництва): зобов'язано відповідача повернути позивачу 260 чотирьохвісних відкритих напіввагонів. Верховний Суд України ухвалою від 03.11.04 відмовив у порушенні касаційного провадження у даній справі.

Ухвалою від 29.11.07 господарський суд Донецької області змінив спосіб виконання рішення у справі, стягнувши з відповідача на користь позивача 7891422 грн. у зв'язку з відсутністю в нього напіввагонів, що підлягають поверненню позивачеві.

Відповідач 28.12.07 звернувся до господарського суду Донецької області з заявою про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами, якими на його думку є отримання листів стосовно зарахування спірних вантажних вагонів до інвентарного парку залізничних адміністрацій колишнього СРСР (Росії, Білорусії, Казахстану тощо) та належності їх до власності Республіки Білорусь, Росії, Казахстану.

Ухвалою від 17.04.08 господарський суд Донецької області (колегія суддів у складі: Будко Н.В. –головуючий, Радіонова О.О., Забарющий М.І.) рішення в справі залишив без змін, не визнавши вказані відповідачем обставини нововиявленими.

Ухвалою від 20.06.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування ухвали суду першої інстанції, задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі та його скасування.

Касаційна скарга мотивована тим, що встановлення в грудні 2007 року факту перебування спірних вагонів у володінні іноземних залізничних компаній є нововиявленою обставиною. Також касатор заперечує проти висновку суду щодо надання оцінки вказаним листам при апеляційному та касаційному перегляді справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням від 09.06.03 господарського суду Донецької області задоволено позов у справі, зобов'язано відповідача повернути позивачу 260 чотирьохвісних відкритих напіввагонів. Рішення мотивовано встановленням обставин передання відповідачем спірних вагонів на баланс позивача згідно з актами форми "ВУ-70", але фактичного неповернення їх позивачеві.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Звертаючись з відповідною заявою, відповідач зазначив у якості нововиявлених обставин отримання ним листів від Білоруської залізниці №25-02-10/9506 від 22.11.07, від Акціонерного товариства "Національна компанія "Казахстан темір жоли" №НВП-11-02-05/10844 від 24.12.07 та від Відкритого акціонерного товариства "Російські залізниці" №ВГ-14630 від 26.12.07. В цих листах зазначено, що рішенням про дольовий розподіл загального інвентарного парка вантажних вагонів між залізницями держав –учасниць Співдружності, прийнятим на другому засіданні Ради по залізничному транспорту держав –учасниць співдружності СРСР згідно з Методикою, затвердженою 06.05.92, спірні ватажні вагони були зараховані до інвентарного парку залізничних адміністрацій колишнього СРСР (Росії, Білорусії, Казахстану тощо) і є власністю Республіки Білорусь, Росії та Казахстану.

Заявник вважає, що вказані листи відкривають нововиявлені обставини, які полягають у наявності іншого власника на частину спірних вагонів.

Надавши правову оцінку вищевказаним листам, суд першої інстанції встановив, що вони не можуть вважатися належними доказами, які б підтверджували право власності залізниць Росії, Білорусії та Казахстану на спірні вагони. В касаційній скарзі відсутні зазначення про конкретні порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції при відхиленні вказаних листів як неналежних доказів наявності права власності на спірні вагони у певних осіб, а згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були відхилені в рішенні господарського суду.

До того ж підставою для відмови в задоволенні заяви відповідача судом першої інстанції визначено висновок про відсутність підстав для визнання викладених у заяві обставин в якості нововиявлених.

З аналізу ст. 112 ГПК України вбачається, що судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи.

При цьому виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового  рішення за правилами розділу XIII ГПК України. Також не можуть вважатись нововиявленими обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи, зокрема ті, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції встановив, що при розгляді позовної заяви у даній справі господарському суду надавався лист Міністерства шляхів сполучення Російської Федерації №Ш-2892 від 16.03.2000 стосовно розподілу парку вагонів колишнього МПС СРСР згідно з Методикою часткового розподілу загальної власності інвентарного парку вантажних вагонів між залізницями держав –учасниць СНД, Республіки Грузія, Латвійської, Литовської та Естонської Республік, прийнятої на ІІ засіданні Ради по залізничному транспорту держав –учасниць СНД (протокол від 06.05.92, . Москва). Також судами апеляційної та касаційної інстанцій були витребувані від відповідача документи щодо Методики розподілу вагонів, але ним щоразу надавалась різна інформація без надання відповідних документів щодо розподілу вагонів.

Тобто обставини стосовно здійснення розподілу вагонів між залізницями держав –учасниць СНД тощо відповідно до Методики були предметом розгляду судів при розгляді даної справи по суті. А відтак наявність або відсутність обставин, на які посилається відповідач, щодо відсутності у нього спірних вагонів та їх зарахування до інвентарних парків інших держав могли бути встановлені при вирішенні даного спору в разі подання сторонами відповідних доказів з цього приводу.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про те, що надані ним листи не були предметом розгляду при розгляді судами справи по суті. Дійсно, саме ці листи не могли бути досліджені судами, зважаючи на дати їх направлення відправниками. Проте відповідач як у своїй заяві, так і в касаційній скарзі не доводить з дотриманням вимог ст. 33 ГПК України обставини щодо необізнаності його про викладені в зазначених листах відомості, а також неможливості своєчасного з'ясування ним відповідних питань, зокрема шляхом звернення до вказаних осіб, проведення інвентаризації тощо.

Тобто, звертаючись з заявою про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами, відповідач не довів, що фактичні обставини стосовно розподілу вантажних вагонів між залізницями держав –учасниць СНД тощо, у тому числі спірних вагонів, не були відомі та не могли бути відомими йому при розгляді судами даної справи.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені відповідачем у заяві обставини не можуть бути визнані нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК України. Отже, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.


Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:


Ухвалу господарського суду Донецької області від 17.04.08 у справі №35/5В залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.


Головуючий                                                                                Д.Кривда


Судді                                                                                                    Г.Жаботина


                                                                                                    А.Уліцький