ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 14 грудня 2010 р.

                                                                                   

№ 53/190  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:


Коваленко С.С. –головуючого


Бернацької Ж.О. –доповідача


Плюшко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу


товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро індивідуальних рішень"

та постанову

Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010

у справі

господарського суду міста Києва №53/190

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплексінвест"

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро індивідуальних рішень"

про

стягнення грошових сум

за участю представників сторін:

від позивача: Багнюк М.І.,

від відповідача: Коваль М.О.,


ВСТАНОВИВ:

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Будкомплексінвест" у квітні 2010 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро індивідуальних рішень" про стягнення 85780,89 грн. заборгованості за виконані і прийняті роботи по договору підряду №ИЗУ-ПР-014 від 15.06.2009.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2010, дата підписання –24.09.2010 (суддя Грєхова О.А.) в задоволенні позову відмовлено з підстав відсутності правових підстав для його задоволення, оскільки зобов'язання сторін є припиненими внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 (судді: Моторний О.А. –головуючий, Кошіль В.В., Шапран В.В.) апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплексінвест" задоволена, рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2010 скасовано. Позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро індивідуальних рішень" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплексінвест" 85780,89 грн. основного боргу, 857,81 грн. витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та 428,91 грн. витрат з оплати державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом постановою, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро індивідуальних рішень"  звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2010.

В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 601 Цивільного кодексу України та статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність її доводів.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро індивідуальних рішень" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будкомплексінвест" 15.06.2009, укладений договір підряду №ИЗУ-ПР-014, згідно умов якого позивач доручає, а відповідач зобов’язується, згідно виданої робочої документації та узгодженою договірною ціною, керуючись будівельними нормами, на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати комплекс робіт, в обсягах визначених цим договором (пункт 2.1 договору).

Згідно  пункту 8.1 договору підряду роботи, виконані за цим договором, приймаються генеральним підрядником за якісними та кількісними показниками (обсяги робіт) за актом приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3) в порядку та у строки відповідно до договору, які готуються позивачем та надаються на підписання відповідачу до 5-го (п’ятого) числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.8.4 договору підряду встановлено, що оплата фактично виконаних робіт за розрахунковий місяць за вирахуванням сплаченого авансу здійснюється відповідачем протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та надання виконавчої документації.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов договору, позивач виконав, а ЗАТ "Укратоменергобуд" прийняв роботи на загальну суму 226100,18 грн., що підтверджується актом виконаних підрядних робіт та довідкою про їх вартість, наявних в матеріалах справи, підписаних представниками та скріплених печатками підприємств.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в статті 526 Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначене та враховуючи відсутність заперечень відповідача, зокрема, у касаційній скарзі проти факту наявності заборгованості та її розміру, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду, що з врахуванням здійсненої відповідачем попередньої оплати в сумі 52587,20 грн., а також часткової оплати виконаних робіт на суму 87732,09 грн. вимога про стягнення основного боргу за договором підряду в сумі 85780,99 грн. є  обґрунтованою.

Документи, що підтверджують розрахунок відповідача за виконані роботи в матеріалах справи відсутні.

Що ж до посилань  відповідача як на підставу відмови в задоволенні позову, на здійснене сторонами зарахування заборгованості відповідача перед позивачем в рахунок погашення  заборгованості останнього перед відповідачем, то колегія суддів вважає правильним висновком апеляційного суду, що матеріалами справи вони не підтверджуються, виходячи з наступного.

Судами  встановлено, що 02.06.2010 відповідачем на адресу позивача направлена заява № 117 від 01.06.2010 про зарахування однорідних зустрічних вимог, факт направлення якої підтверджується фіскальним чеком № 3545 від 02.06.2010.

Відповідно до частини 3 статті 203 Господарського процесуального кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названих правових норм, залік можливий лише за наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов’язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог визначаються договором або законом (частина  5 статті  203 Господарського кодексу України, статті  602 Цивільного кодексу України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції у повній мірі дав правову оцінку вчиненим відповідачем одностороннього правочину щодо припинення зобов'язання за договором підряду №ИЗУ-ПР-014 від 15.06.2009 на суму 85 780,89 грн. і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, виходячи з наступного.

Судом  встановлено, що підставою для звернення відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог по заборгованості, яка виникла у нього перед позивачем за договором підряду №ИЗУ-ПР-014 від 15.06.2009 на суму 85780,89 грн. є заборгованість позивача перед відповідачем, яка виникла згідно пункту 3.8 договору підряду №ВГ-ПР-5 від 02.12.208 на суму 75027,65 грн. та згідно пункту 3.4 договору підряду №ВГ-СП-035 від 17.11.2008 на суму 11077,98 грн.

Пунктом 3.4. договору підряду №ВГ-СР-035 від 17.11.2008 передбачено, що позивач сплачує відповідачу вартість генпідрядних послуг в розмірі 2% від вартості робіт, виконаних позивачем і прийнятих відповідачем згідно актів приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 3.8. договору підряду № ВГ-ПР-5 від 02.12.2008 передбачено, що позивач щомісячно, протягом 3 робочих днів з моменту отримання оплати за фактично виконані роботи за розрахунковий місяць перераховує на розрахунковий рахунок відповідача вартість генпідрядних послуг (передбачених пунктом 7.2. даного договору) у розмірі 3% від вартості виконаних робіт, що визначається відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в).

Тобто, згідно договорів підряду №ВГ-СР-035 від 17.11.2008 та № ВГ-ПР-5 від 02.12.2008  настання строку оплати позивачем генпідрядних послуг відповідача пов'язано із прийняттям відповідачем робіт згідно актів приймання-передачі робіт та здійсненням відповідачем оплати цих робіт.

Статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто, юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Таким чином, відповідно до статей 251, 252, 253, 530 ЦК України та умов договорів підряду №ВГ-СР-035 від 17.11.2008 та № ВГ-ПР-5 від 02.12.2008, строк виконання позивачем відповідного зобов'язання по оплаті генпідрядних послуг пов'язаний з фактом прийняття відповідачем виконаних робіт та підписання ним актів виконаних робіт, а також оплати відповідачем цих виконаних робіт.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно наявних у справі актів приймання-передачі послуг генпідрядника та виписаних відповідачем податкових накладних, вартість генпідрядних послуг за договором №ВГ-ПР-5 від 02.12.2008 за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року становила 101445,09 грн., а вартість генпідрядних послуг за договором підряду № ВГ-СП-035 від 03.11.2008 за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року - 206455,28 грн. Факт сплати зазначених сум позивачем на користь відповідача останнім під час розгляду справи та в касаційній скарзі не заперечується.

Таким чином, враховуючи те, що встановлено судом апеляційної інстанції та відповідачем не спростовано належними засобами доказування, що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі, яка визначена в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог №117 від 01.06.2010 відсутня, висновок суду апеляційної інстанції про те, що зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 85780,89 грн. не може бути припинено шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом апеляційної інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і  правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом норм законодавства під час прийняття постанови не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом апеляційної інстанції. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 2 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, не допускається посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи. У зв’язку з чим, підстав для зміни чи скасування  постанови суду апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України


ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурне бюро індивідуальних рішень" у справі №53/190 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 у справі господарського суду міста Києва № 53/190 залишити без змін.


Головуючий, суддя:

С. Коваленко


Судді:


Ж. Бернацька




І. Плюшко