ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 12 січня 2011 р.                                                                                    

№ 14/80-09-2056  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Дунаєвської Н.Г

суддів :

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційного провадження за касаційною скаргою




ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі філії у м. Одесі

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2009 р.

у справі

№ 14/80-09-2056

за позовом

ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі філії у м. Одесі (надалі –Товариство)

до

Фірми "Хімзахист" у формі ТОВ

(надалі –Фірма)

про

стягнення коштів

та за зустрічним позовом про

визнання недійсним пункту договору

за участю представників:


від позивача

- Тищенко О.А.

від відповідача

- не з'явились


В С Т А Н О В И В:


Рішенням господарського суду Одеської області від 21.10.2009 р. (суддя Горячук Н.О.) первісний позов Товариства до Фірми задоволено частково, стягнуто з Фірми на користь Товариства 11 600,60 грн. договірних санкцій; в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним п. 8.3. Договору генерального підряду № ГП 01/2006 від 15.05.2006 р. відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2010 р. (судді: Жукова А.М., Величко Т.А., Бойко Л.І.) рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2009 р. скасовано, в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2010 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2010 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 22.11.2010 р. постанову Вищого господарського суду України від 03.03.2010 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.12.2010 р. матеріали касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства прийнято до провадження колегією суддів у складі:  Дунаєвської Н.Г. - головуючого, Мележик Н.І., Подоляк О.А.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали касаційного провадження, оцінивши доводи касаційної скарги, врахувавши вказівки, викладені у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 р., перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 15.05.2006 р. між Товариством (Замовник) та Фірмою (Підрядник) укладено Договір генерального підряду № ГП 01/2006 від 15.05.2006р. (надалі –Договір), згідно умов якого Підрядник зобов'язався від імені та за дорученням Замовника виконати, згідно із заявками та/або завданнями Замовника комплекс робіт "під ключ" (перелік робіт відповідно до п. 1.2 Договору) по будівництву об'єктів Замовника та/або монтажу БС на об'єктах (надалі –Роботи), згідно з окремими Додатковими угодами до цього Договору, в обумовлені Договором та Додатковими угодами до нього строки, а також ліквідовувати за свій рахунок можливі недоліки та дефекти в роботах, що виникли з вини Підрядника та були виявлені в ході прийняття робіт, а також виявлені Замовником протягом гарантійних строків експлуатації Об'єктів та або БС.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що роботи виконуються у строки, які вказані у відповідних додаткових угодах до Договору.

Пунктом 8.3 Договору сторони узгодили, що у разі порушення строків виконання робіт, передбачених додатковими угодами Договору з вини Підрядника, Замовник має право нарахувати Підряднику договірну санкцію в розмірі 0,1% від вартості невиконаних або неналежно виконаних робіт за кожний день прострочення їх належного виконання.

В силу ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судами встановлено, що Додатковою угодою № 61 від 16.08.2006 р. Сторони визначили строк виконання робіт по базовій станції КНЕ 991 до 30.01.2007 р., який продовжено до 30.06.2007 р. додатковою угодою від 29.03.2007р. № 59-2/12007. За цими додатковими угодами відповідачем виконано договірні зобов'язання по акту виконаних робіт № 1639 від 24.09.2008р. на суму 550 грн.; по акту виконаних робіт № 1846 від 13.10.2008 р. на суму 4600 грн.; по акту виконаних робіт № 2752 від 08.12.2008 р. на суму 4500 грн.

За додатковою угодою № 62 від 11.08.2006р. виконання робіт Підрядником по базовій станції ОДЕ 197 встановлено до 30.01.2007 р., термін виконання зобов'язань сторонами продовжено до 20.12.2007 р. додатковою угодою № 60.2/12007-60 від 15.08.2007 р. За цими додатковими угодами відповідачем виконано договірні зобов'язання на суму 550 грн. по акту виконаних робіт № 1670 від 25.09.2008 р.; по акту виконаних робіт № 1819 від 02.10.2008 р. на суму 4600 грн.

Додатковою угодою № 66 від 28.08.2006р Підрядник зобов'язався виконати роботи по базовій станції ОДЕ 188 до 30.01.2007 р. Додатковою угодою № 64.3/12007-64 від 15.08.2007 р. строк для закінчення робіт та надання документації продовжено до 20.12.2007 р. Відповідно, за цими додатковими угодами зобов'язання виконано на суму 12000 грн., що підтверджено актом виконаних робіт № 1986 від 28.10.2008 р.

Додатковою угодою № 67 від 28.08.2006 р. визначено виконання Підрядником зобов'язань по базовій станції ОДЕ 187 до 30.01.2007 р., додатковою угодою № 67/1 від 30.11.2006 р. строк для закінчення робіт продовжено до 30.05.2007 р. Натомість відповідачем зобов'язання виконано на суму 24650 грн., згідно акта виконаних робіт № 1145 від 22.08.2008 р.

Тобто, Фірма порушила строки виконання робіт за Договором, які були встановлені Додатковими угодами до нього.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що сума договірної санкції за вказані порушення строків виконання робіт, згідно п. 8.3 Договору та з урахуванням ст. 232 ГК України, складає 11600,60 грн.

Приймаючи рішення про задоволення частково первісних позовних вимог про стягнення договірних санкцій у вказаному вище розмірі та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним п. 8.3. Договору суд першої інстанції посилався на те, що встановлена у вказаному пункті договору сторонами санкція не суперечить вимогам діючого законодавства України.

Розглядаючи справу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що п. 8.3. Договору суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права та інтереси сторони у зобов'язанні та, з огляду на це, рішення суду першої інстанції скасував, зустрічний позов про визнання недійсним п. 8.3. Договору задовольнив, в задоволенні первісного позову про стягнення з Фірми договірних санкцій за прострочення виконання робіт за Договором відмовив.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором, згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 8.3. Договору, яка не суперечить вимогам законодавства.

З огляду на викладене, висновки апеляційного господарського суду про те, що п. 8.3. Договору, яким сторони встановили договірну санкцію у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції вірно вказав на норми Цивільного кодексу України, які передбачають свободу договору, та встановлений законом принцип розумності і справедливості, а також вірно зазначив, що в даному випадку має значення відповідність закону та можливість застосування саме обраного сторонами порядку, виду та умов забезпечення виконання зобов'язання, а не його назва.

Отже, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним п. 8.3 Договору та задоволення первісного позову в частині стягнення 11600,60 грн. договірних санкцій (перерахунок суми здійснено з урахуванням вимог ст. 232 ГК України) відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

У зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд



ПОСТАНОВИВ:


Касаційну скаргу ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі філії у м. Одесі задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2009 р. у справі № 14/80-09-2056 скасувати.

Рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2009 р. у даній справі залишити без змін.





Головуючий, суддя                                                                          Н. Дунаєвська




Судді                                                                                                        Н. Мележик




                                                                                                              О. Подоляк