ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 20 квітня 2011 р.                                                                                    

№ Пз-26/40  


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кравчука Г.А.,

суддів:

Мачульського Г.М.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргу

Заступника прокурора Івано-Франківської області     

на постанову

від 10.02.11 Львівського апеляційного господарського суду     

у справі

№Пз-26/40

господарського суду

Івано-Франківської області

за позовом

Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації

до

Долинської районної державної адміністрації  

третя особа

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий комплекс "Карпати"

про

визнання недійсними договорів оренди землі та відшкодування шкоди в сумі 9923,68 грн.

за участю представників сторін

від позивача:

Щепанський Я.С., дов.

від відповідача:

не з'явилися в судове засідання

від третьої особи:

Лісовик В.Л., дов.; Михно Я.І.

від ГПУ:

Комаса О.Ю., посв.


ВСТАНОВИВ:

Долинський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Долинської районної державної адміністрації, за участю в якості третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий комплекс "Карпати", про визнання недійсними укладених між відповідачем та третьою особою договорів оренди землі №№19, 20 від 21.03.07 та стягнення з третьої особи 9923,68 грн. шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Позов мотивовано посиланням на обставини передання відповідних земельних ділянок в оренду третій особі з порушенням чинного законодавства, а також використання їх не за цільовим призначенням.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на укладення спірних договорів на підставі відповідних розпоряджень, прийнятих відповідно до ст. 17 та п. 12 розділу Х "Перехідні положення" ЦК України.

Третя особа також проти позову заперечила, посилаючись на відсутність обставин нецільового використання нею орендованих земельних ділянок.

Рішенням від 18.11.10 господарського суду Івано-Франківської області (суддя Кобрин О.М.), яке залишено без змін постановою від 10.02.11 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Кравчук Н.М. –головуючий, Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску прокурором строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсними договорів, відсутності в позивача повноважень щодо спірних земельних ділянок, а також недоведеності обставин їх нецільового використання.

Ухвалою від 28.03.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Івано-Франківської області, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та задоволення позову новим рішенням.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами положень ч. 3 ст. 122 ЗК України, укладенням оспорюваних договорів за відсутністю рішення уповноваженого органу, яким є позивач, а також неправомірністю відмови в задоволенні позову одночасно з посиланням на безпідставність позовних вимог та пропуск позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, в зв'язку з ліквідацією ВАТ "Долинська бавовняно-прядильна фабрика" в процесі банкрутства 23.09.05 третьою особою на підставі договору купівлі-продажу придбано профілакторій "Пролісок" в урочищі Дубрівка за межами с. Новоселиця.

З огляду на те, що межі земельної ділянки для обслуговування профілакторію були визначені, а цільове призначення землі не змінювалось, Долинська районна державна адміністрація прийняла розпорядження №346 від 12.12.06 "Про місце розташування ТзОВ ЛОК "Карпати" земельної ділянки для обслуговування профілакторію "Пролісок" та проведення санаторно-курортної діяльності за межами населеного пункту с. Новоселиця та надання дозволу на виготовлення технічної документації для оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою", яким надано дозвіл третій особі на виготовлення технічної документації для оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою загальною площею 1,5650 га, в тому числі 1,4879 га для обслуговування профілакторію "Пролісок" і проведення санаторно-курортної діяльності та 0,0772 га для обслуговування трансформаторної підстанції за межами населеного пункту с. Новоселиця.

Розпорядженням №90 від 14.09.07 "Про затвердження технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою ТзОВ ЛОК "Карпати" для обслуговування профілакторію "Пролісок" та проведення санаторно-курортної діяльності в ур. Дубрівка за межами населеного пункту с. Новоселиця" Долинська районна державна адміністрація затвердила відповідну технічну документацію та надала третій особі вищевказану земельну ділянку.

На підставі цього розпорядження між позивачем та третьою особою 21.03.07 укладено договори №№19, 20 оренди земельних ділянок, відповідно, площею 1,4879 га для обслуговування профілакторію "Пролісок" та площею 0,0772 га для обслуговування трансформаторної підстанції профілакторію "Пролісок" в урочищі Дубрівка за межами населеного пункту с. Новоселиця на території Новоселицької сільської ради.

Проведеною 30.08.10 Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель управління Держкомзему в Долинському районі перевіркою щодо дотримання вимог земельного законодавства ТОВ ЛОК "Карпати" за межами населеного пункту с. Новоселиця виявлено факт використання земельної ділянки загальною площею 1,5651 га в ур. Дубрівка не за цільовим призначенням –для будівництва та обслуговування кафе "Крухе", "Дубрівка", "Карпати", що є порушенням ст. 96 ЗК України. Шкода, заподіяна внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, розрахована в розмірі 9923,68 грн.

З огляду на викладені обставини прокурор звернувся до господарського суду з позовом у даній справі до Долинської районної державної адміністрації, заявивши вимоги про визнання недійсними вищевказаних договорів оренди №№19, 20 від 21.03.07 та стягнення з ТОВ ЛОК "Карпати" зазначеної суми шкоди.

Відповідачами згідно з ч. 3 ст. 21 ГПК України є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу. Статті 24, 65 ГПК України передбачають вирішення суддею в порядку підготовки справи до розгляду питань про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача, а також вчинення інших дій, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Як вбачається з рішення у справі, суд першої інстанції здійснив розгляд справи за участю ТОВ ЛОК "Карпати" в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не зважаючи на те, що предметом позовних вимог є визнання недійсним договору, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією та ТОВ ЛОК "Карпати", а також стягнення з ТОВ ЛОК "Карпати" суми збитків. Зважаючи на наявність пред'явлення позовних вимог до ТОВ ЛОК "Карпати", розгляд цієї справи без участі цієї особи в якості саме відповідача є неправомірним. Проте суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в апеляційному порядку, не усунув таке порушення норм процесуального права.

Що стосується вирішення спору по суті, звертаючись з даним позовом, прокурор послався на те, що оспорювані договори оренди укладені на підставі розпоряджень Долинської районної державної адміністрації, прийнятих з порушенням ст.ст. 8, 122 ЗК України, оскільки повноваження щодо розпорядження відповідною земельною ділянкою належать обласній державній адміністрації.

Зокрема, ч.ч. 3, 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Суди першої та апеляційної інстанцій відхилили вищевказані доводи прокурора, посилаючись на положення п. (в) ч. 3 ст. 122 ЗК України. За висновком судів, оскільки ТОВ ЛОК "Карпати" є об'єктом соціально-культурного призначення і використовується для обслуговування жителів Долинського району, то і надання земельної ділянки для будівництва і обслуговування даного об'єкту входить до повноважень районної, а не обласної державної адміністрації.

При цьому в судових рішеннях відсутні зазначення про встановлення на підставі певних наданих сторонами доказів обставин надання спірної земельної ділянки саме для будівництва визначених у вказаній нормі об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням саме жителів територіальної громади району.

Разом з тим, суди залишили поза увагою, що відповідно до ст.ст. 116, 124-126 ЗК України (в редакції на момент укладення оспорюваних договорів оренди) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади тощо та лише оформлюють право оренди договором, який реєструється відповідно до закону.

Тобто згідно з положеннями земельного законодавства договір оренди визначений лише документом, що посвідчує право на земельну ділянку, а підставою для набуття відповідного права на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності є саме рішення уповноваженого органу.

Як вбачається з позовної заяви, вимоги прокурора засновані, зокрема, на доводах щодо укладення оспорюваних договорів на підставі розпоряджень Долинської районної державної адміністрації, прийнятих з порушенням вимог земельного законодавства. Однак прокурор не доводив, а судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини щодо чинності відповідних розпорядження Долинської районної державної адміністрації, їх оскарження в судовому порядку тощо. Зважаючи ж на положення вищевказаних норм, такі обставини є суттєвими для вирішення даного спору, в тому числі стосовно визначення позовної давності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з третьої особи шкоди суди першої та апеляційної інстанцій відхилили доводи прокурора щодо використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки будівництво кафе, фітобару і танцювального майданчику здійснювалось в складі цілісного майнового комплексу профілакторію "Пролісок", не вплинуло негативно на природні лікувальні властивості цих земель та не суперечить їх цільовому призначенню. Однак у судових рішеннях відсутні посилання на певні докази, окрім технічного паспорту, які підтверджують вказані обставини. Одночасно судами зазначено суперечливі висновки щодо будівництва вказаних об'єктів та їх тимчасового характеру з посиланням лише на пояснення сторін. За відсутності дослідження вказаних обставин висновки судів про дотримання відповідачем умов договорів оренди щодо мети використання орендованих земельних ділянок є передчасними.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами. Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.10 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.11 у справі №Пз-26/40 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.


Головуючий                                                                                Г.Кравчук


Судді                                                                                          Г.Мачульський


                                                                                                    А.Уліцький