ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ


ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 "01" червня 2011 р.                                                                                    

Справа № 20-2/514  


Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:



 Могила С.К. (головуючого),


 Борденюк Є.М.,

. Вовка І.В.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 року у справі № 20-2/514 за позовом заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" та державного підприємства Міністерства оборони України "Балаклавський судноремонтний завод "Металіст" до відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" та товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" про визнання недійсними договорів та витребування майна,


У С Т А Н О В И В:


У грудні 2007 року заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" та державного підприємства Міністерства оборони України "Балаклавський судноремонтний завод "Металіст" до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсними укладених між ВАТ "Кримзалізобетон" та ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" договорів купівлі-продажу майна від 03.09.2004 року та витребування цих об'єктів нерухомого майна державної власності на користь держави у зв'язку з відсутністю у відповідачів права власності на спірне майно.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04.10.2010 року (суддя Шевчук Н.Г.) позов задоволено частково та витребувано від ВАТ "Кримзалізобетон" на користь Міністерства оборони України спірне нерухоме майно, а в решті позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 року (судді Антонова І.В., Євдокімов І.В., Ткаченко М.І.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач ВАТ "Кримзалізобетон" вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті судові рішення скасувати та в позові відмовити.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін та прокурора до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представника Міністерства оборони України, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" (далі - Продавець) та ВАТ "Кримзалізобетон" (далі - Покупець) було укладено три договори купівлі-продажу нерухомого майна від 03.09.2004 року, за умовами яких Продавець передає, а Покупець приймає у власність нерухоме майно: будівлі і споруди (територія № 3), розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Будівельна б/н –будівля охорони (літ. А), склад (літ. Б, В) інв. № 12-035, № 12-028, склад ДСК (літ. Г) інв. № 12-034, склад балонів (літ. Д) інв. № 12-030; будівлі і споруди (територія № 3), розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Пісочна, б/н –овочесховище (літ. А, Г, Д), навіси (літ. Б, В, Д), навіси (літ. Е, Ж, З, І); будівлі і споруди (територія № 5), розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Будівельна, б/н –КПП (літ. А), гараж (літ. Б), недобудовані будівлі (літ. В, Г).

Постановою господарського суду міста Севастополя від 18.12.2006, яка набрала законної сили, наказ Міністерства оборони України від 13.11.2003 року № 387 "Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України "Балаклавський судноремонтний завод "Металіст" шляхом приєднання як відокремленого підрозділу до державного підприємства Міністерства оборони України "Феодосійський судномеханічний завод" визнано нечинним з моменту його видачі та сторони повернуто у первісний стан.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2005 року в справі № 20-10/310-12/261 скасовано ухвалу господарського суду міста Севастополя від 21.07.2004 року у справі про затвердження мирової угоди, за якою ДП МОУ "Феодосійський судномеханічний завод" передає ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" майно державної власності, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року у справі № 20-7/240-10-8/062-11/083-5/635-2/109, яка набрала законної сили, за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 17.11.2004 року у справі № 2-7/240 зазначене рішення скасовано та в позові ВАТ "Кримзалізобетон" до ТОВ "Об'єднання "Технохімкомплект" про визнання договорів купівлі-продажу від 03.09.2004 року дійсними і визнання права власності на об'єкти спірного нерухомого майна згідно переліку відмовлено.

Водночас, судами під час розгляду справи № 20-7/240-10-8/062-11/083-5/635-2/109 встановлено, що спірні договори купівлі-продажу всупереч вимогам ст. 657 Цивільного кодексу України було укладено у простій письмовій формі без їх державної реєстрації.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними у зв'язку з порушенням прав державної власності та витребування об'єктів державного нерухомого майна на користь держави.

Висновок попередніх судових інстанцій про задоволення вимог про витребування нерухомого майна обґрунтовано тим, що продане за цими договорами нерухоме майно перебувало в загальнодержавній власності та вибуло з володіння держави поза її волею і було відчужено без належних правових підстав, а відмову в задоволенні вимог про визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними –неналежним способом захисту прав держави як власника майна.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (далі – Закон) передбачено, що військове майно –це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та  організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини).  До  військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали,   продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

За ч. 2 ст. 2 Закону Міністерство оборони України як центральний орган  управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими  частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил   України, в тому числі у разі їх розформування.

За вимогами ст. 6 Закону відчуження військового  майна здійснюється   Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів  України підприємства та організації, визначені  ним  за  результатами тендеру,  після його  списання, за  винятком  майна,  визначеного частиною другою цієї статті.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній   діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням  Міністерства  оборони України.

Методика  оцінки  вартості військового майна, а також порядок його   реалізації   розробляються  Міністерством оборони  України,  узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Кошти, одержані від реалізації військового майна, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

Судами обох інстанцій встановлено, що спірне нерухоме майно є загальнодержавною власністю та має правовий режим військового майна.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, виходячи з наведеного, при вирішенні спору суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, встановивши обставини вибуття спірного нерухомого майна державної власності з володіння держави поза її волею та перебування цього майна в набувача без правових підстав дійшов правильного висновку про задоволення позову про витребування спірного нерухомого майна державної власності на користь держави, і відмову в позові про визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки такий висновок обґрунтовується повно встановленими обставинами справи та відповідає вимогам законодавства.

Доводи  касаційної скарги не спростовують  висновків  суду.

За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України


П О С Т А Н О В И В:


Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 року –без змін.


Головуючий   суддя                                                                          С.Могил


Судді                                                                                                    Є.Борденюк


                                                                                                             І.Вовк