ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ


ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 "04" квітня 2012 р.                                                                                    

Справа № 22/38-10-1309  


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів:

Черкащенка М.М.

Студенця В.І.

Нєсвєтової Н.М.

розглянувши касаційну скаргу



Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2012

у справі

№22/38-10-1309 Господарського суду Одеської області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

до

1. Южненської міської ради Одеської області

2. Южненського міського комунального підприємства електричних мереж

3. Фонду комунального майна Южненської міської ради Одеської області

про

визнання недійсним договору

за участю

Прокуратури міста Южного Одеської області


За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Швець В.В. –директор (посв. №1 від 15 липня 2009 року)

від відповідача-3: не з'явився;

від прокуратури: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:


ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулося до суду з позовом до Южненської міської ради, Южненського міського комунального підприємства електромереж про визнання недійсним договору управління майном.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2011 року у справі №22/38-10-1309 ( суддя Торчинська Л.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на їх необґрунтованість та недоведеність.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 апеляційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2011 скасовано, як прийняте з порушенням норм процесуального права, в позові відмовлено.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд не залучив до участі у справі належного відповідача, а тому при розгляді справи не з'ясував всіх обставини, які мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування такого рішення. Одеський апеляційний господарський суд, залучивши до участі у справі належного відповідача, розглянувши матеріали справи, дійшов висновку про відмову в позові, у зв'язку з відсутністю підстав передбачених ст. 203, 215 ЦК України для визнання договору недійсним.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду. При цьому, заявник касаційної скарги, посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема на ст.ст. 1029, 1036, 203, ч. 1 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.03.2012 касаційну скаргу прийнято до провадження, розгляд касаційної скарги призначено на 04.04.2012.

Відзиву на касаційну скаргу від учасників процесу не надійшло.

В засідання касаційної інстанції з’явився представник відповідача-2, проти доводів касаційної скарги заперечив.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.03.2010 року, на виконання рішення Южненської міської ради №1354-У від 25.02.2010 року, між Южненською міською територіальною громадою в особі Фонду комунального майна Южненської міської ради Одеської області (Установник управління) та Южненським міським комунальним підприємством електромереж (Управитель) було укладено договір управління майном, відповідно якого Установник управління передає Управителю цілісний майновий комплекс електричних мереж, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, Старо-Миколаївське шосе, 6 на строк, визначений договором, а Управитель здійснює управління цим майном виключно в інтересах Установника управління.

Статтею 1029 Цивільного кодексу України визначено, що за договором управління майном одна сторона (Установник управління) передає другій стороні (Управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи.

Істотними умовами договору управління майном є: перелік майна, що передається в управління, розмір і форма плати за управління майном (ст. 1035 Цивільного кодексу України)

Строк управління майном встановлюється у договорі управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років (ч. 1 ст. 1036 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 вказаного договору визначено перелік майна, що передається в управління та п. 2.1 договору зазначено склад майна, що передається в управління (перелічені всі об'єкти нерухомості, з якого складається цілісний майновий комплекс електричних мереж).

Відповідно п. 3.1 Договору, майно, яке передається в управління, належить установнику управління на праві власності. Винагорода Управителя визначена ч. 4 договору, строк дії та порядок зміни, припинення або подовження договору визначено частиною 8 Договору.

Договір управління майном від 10.03.2010 р. зареєстровано в нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Докази наявності підстав, передбачених ч. 1 ст.215 ЦК України, в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги твердження скаржника про відсутність у Фонду комунального майна Южненської міської ради Одеської області повноважень на укладення договору строком саме на п'ять років, як на підставу недійсності договору.

При цьому, судова колегія зазначає, що умова про строк договору управління майном не відноситься до істотних умов договору управління майном (ст. 1035 ЦК України), тому договори управління з невизначеним строком вважаються укладеними строком на п'ять років у силу прямої вказівки закону (ч. 1 ст. 1036 ЦК України), а тому не визнаються такими, що неукладені.

Враховуючи приписи вказаних статей, висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" є законними та обґрунтованими.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку статей  43, 101, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення статей 32, 33, 34  Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

          Стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеними встановленими судом апеляційної інстанції обставинами у даній справі, тому постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. у справі №22/38-10-1309 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -


ПОСТАНОВИВ :


Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. у справі № 22/38-10-1309 залишити без змін.


Головуючий                                                                      М.М. Черкащенко


Судді                                                                                          В.І. Студенець


                                                                                                    Н.М. Нєсвєтова