Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 12 серпня 2020 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства (Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 10.05.2000 № 01-8/204 ) 10.05.2000 Друкувати

Арбітражні суди України

 

У порядку інформації доводяться до відома відповіді Вищого арбітражного суду України на запити щодо застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства.

1. Спори за участю державних податкових органів.

1.1. Чи може мирова угода, що затверджена судом у процесі вирішення спору про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання ним термінів, передбачених експортно-імпортним контрактом, бути підставою для звільнення резидента від відповідальності, встановленої Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»?

Названий Закон не ставить стягнення пені за порушення встановлених термінів зарахування виручки резидентів в іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках у залежність від причин, з яких терміни порушено. Підставою для застосування визначених цим Законом санкцій є лише факт порушення терміну відповідного зарахування виручки в іноземній валюті.

Отже мирова угода, що затверджена судом у процесі вирішення спору про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання ним термінів, передбачених експортно-імпортним контрактом, не може бути підставою для звільнення резидента від відповідальності, встановленої Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

1.2. Чи зупиняється установлений законом термін проведення бартерної операції суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України у разі передачі спору з нерезидентом на вирішення третейського суду?

Законом України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» передбачені підстави для зупинення термінів проведення відповідних операцій та звільнення від сплати пені за їх порушення. Такою підставою згідно з названим Законом є прийняття судом, арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України або іншим уповноваженим арбітражем, в тому числі в іншій країні, позовної заяви про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання строків та інших умов, визначених бартерним договором. 

Отже суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності України законом надано право обирати орган для вирішення спору з нерезидентом - контрагентом за договором (контрактом). Таке право може реалізовуватись, зокрема, шляхом внесення до договору (контракту) відповідного арбітражного застереження, а згаданим органом може бути третейський суд в Україні чи за її межами. Відповідні приписи містяться також у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», міжнародних конвенціях, до яких приєдналась Україна, зокрема у Європейській Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 1961 р.) та Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень ( Нью-Йорк, 1958 р.), а також у Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 05.10.95 № 75 (з подальшими змінами і доповненнями). 

1.3. Чи вправі податковий орган застосовувати фінансові санкції, передбачені частиною другою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами»? 

Відповідно до пункту 1 статті 8, пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» /в редакції від 05.02.98/ органи державної податкової служби мають право перевіряти наявність ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності. 

З цим приписом кореспондується частина перша статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», згідно з якою контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють, зокрема, органи в межах компетенції, визначеної чинним законодавством, тобто і державні податкові органи. 

Що ж до пункту 7 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», то наведений у ньому перелік фінансових санкцій, які вправі застосовувати згадані органи, не є вичерпним. Відповідні фінансові санкції (штрафи, пеня) можуть встановлюватися й іншими законодавчими актами. 

У даному разі частинами четвертою і п'ятою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» визначено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються, зокрема, податковими органами, а сума штрафу стягується в безспірному порядку державною податковою інспекцією. 

Рішення державних податкових органів про стягнення згаданих штрафів мають відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 20.04.95 №28 (з наступними змінами та доповненнями). 

1.4. Який порядок сплати податків військовими частинами Чорноморського флоту? 

Згідно зі статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів» несплачені у встановлені чинним законодавством строки податки і неподаткові платежі є недоїмкою, а не шкодою, про яку йдеться у статті 18 Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.97 (далі - Угода). Частиною першою статті 14 Угоди передбачено, що податкові відрахування відповідно до законодавства України здійснюють підприємства, організації і установи Чорноморського флоту (пункт 2 статті 2 Угоди), а не військові формування (пункт 1 статті 2 Угоди). Отже у вирішенні спорів, пов'язаних з застосуванням законодавства про податки, арбітражний суд повинен виходити з вимог статті 14 Угоди. 

1.5. Чи оподатковуються податком на додану вартість операції з продажу нерезидентам путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторно-курортних закладах Автономної Республіки Крим? 

Питання оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу нерезидентам путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторно-курортних закладах Автономної Республіки Крим врегульовано абзацом другим підпункту 5.1.9 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями від 07.07.99. 

Що ж до правовідносин, які склалися під час дії Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №14-92 «Про податок на добавлену вартість», то до них треба застосовувати підпункт «р» пункту 1 статті 5 згаданого Декрету, який передбачає, що путівки на санаторно-курортне лікування звільняються від податку на добавлену вартість. 

1.6. Щодо яких органів управління застосовується вислів «які є окремими юридичними особами», вжитий в абзаці першому підпункту 5.3.6 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»? 

Вжитий в абзаці першому підпункту 5.3.6 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вислів «які є окремими юридичними особами» стосується усіх органів управління об'єднань платників податку, у тому числі холдінгових компаній. 

2. У розгляді справ про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності виник ряд питань, які наводяться нижче разом з відповідями на них. 

2.1. Якими доказами податкові органи повинні обгрунтувати вжиття заходів щодо отримання заборгованості за обов'язковими платежами у разі звернення до суду з вимогами про визнання боржника банкрутом? 

Заходи, яких вживають податкові органи для стягнення заборгованості за податками та іншими обов'язковими платежами, передбачені пунктом 8 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статтею 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів» та іншими актами законодавства України. Такими заходами є, зокрема, безспірне стягнення відповідних сум до бюджетів та державних цільових фондів. Отже під ознаки доказів, названих у пункті 10 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон), підпадають інкасові доручення (розпорядження) згаданих органів. 

2.2. Чи повинен арбітражний суд, розглядаючи справу про банкрутство, попередньо узгодити кандидатуру розпорядника майна боржника з місцевим державним органом з питань банкрутства? 

Стаття 13 Закону не вимагає від арбітражного суду попереднього узгодження кандидатури розпорядника майна боржника з місцевим державним органом з питань банкрутства. 

2.3. Чи повинен арбітражний суд, розглядаючи справу про банкрутство, перевіряти обгрунтованість видачі державним органом з питань банкрутства ліцензії арбітражним керуючим, розпорядникам майна боржника чи ліквідаторам? 

Закон не покладає на арбітражний суд здійснення перевірки обгрунтованості видачі державним органом з питань банкрутства ліцензій арбітражним керуючим розпорядникам майна боржника чи ліквідаторам. Вчинення відповідних дій становить компетенцію згаданого органу, який видає зазначені ліцензії. Проте у разі виявлення порушень у видачі ліцензій арбітражний суд зобов'язаний відповідним чином реагувати на такі факти. 

2.4. Чи можуть застосовуватись після 01.01.2000 приписи частини п'ятої пункту 1 статті 1 Розділу VІІ Закону щодо ліквідаційної процедури, якщо провадження у справі порушено до 01.01.2000? 

Відповідно до частини п'ятої пункту 1 статті 1 Розділу VІІ Закону приписи останнього, зокрема щодо ліквідаційної процедури, можуть застосовуватись за заявою сторін у справі про банкрутство після 01.01.2000 незалежно від дати порушення провадження у справі. Що ж до задоволення таких вимог, то арбітражний суд повинен виходити з конкретних обставин і матеріалів справи. 

2.5. Чи має право фізична особа, яка набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, звертатись до арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство? 

За змістом абзацу шостого статті 1 Закону кредитором може бути будь-яка фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника та заборгованості за заробітною платою. 

3. Яка відповідальність застосовується за здійснення торгівлі імпортними тютюновими виробами за цінами, що не узгоджуються із визначеним у встановленому порядку граничним рівнем цін? 

Відповідно до статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється, зокрема, шляхом встановлення граничних рівнів цін (тарифів). Встановлення і зміну державних фіксованих та регульованих цін (тарифів) віднесено до компетенції уповноважених на це державних органів України (статті 9 і 10 названого Закону). Регулювання внутрішнього ціноутворення на експортну та імпортну продукцію визначається, згідно зі статтею 11 цього ж Закону, Кабінетом Міністрів України. 

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.99 №50 встановлено, що мінімальні ціни на імпортні тютюнові вироби затверджує Міністерство економіки разом з Державним комітетом з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та Державною податковою адміністрацією. 

Згідно з цими повноваженнями названі органи наказом від 16.03.99 №36/41/125 затвердили (з введенням у дію з 20.04.99) розміри мінімальних цін на імпортні тютюнові вироби. З моменту набрання чинності іншого наказу цих же органів від 23.11.99 №137/160/590 «Про затвердження розмірів мінімальних цін на імпортні тютюнові вироби» застосовуються нові розміри зазначених цін. 

Отже здійснення торгівлі імпортними тютюновими виробами за цінами, що не узгоджуються із визначеним у встановленому порядку граничним рівнем цін, тягне відповідальність за порушення державної дисципліни цін. 

4. Який порядок накладення штрафів за порушення юридичними особами правил діяльності на ринку цінних паперів? 

Порядок накладення штрафів за порушення юридичними особами правил діяльності на ринку цінних паперів визначено статтею 12 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» і пунктами 3-7 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.01.97 №2 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України. 

5. Внести такі зміни до Інформаційних листів Вищого арбітражного суду України: 

5.1. Пункт 2 Інформаційного листа від 15.05.98 №01-8/182 «Про банківські реквізити для перерахування державного мита» викласти у такій редакції: 

«2) У доларах США та німецьких марках: 

Отримувач: 

State Treasury of Ukraine (Державне казначейство України), 

01014, Ukraine, Kyiv, Bastionna str 6. (01014, Київ, вул. Бастіонна, 6), 

код ЗКПО20055032 

Номер рахунку: 

2513101284489 

Банк отримувача: 

UKREXIMBANK, Kiev, Ukraine 

S.W.I.F.T. EXBSUAUX 

Банк-кореспондент - при перерахуванні коштів у доларах США: 

Bankers Trust Company, New York, U.S.A. 

S.W.I.F.T.: BKTR US 33 

Номер коррахунку: 

04-094-227 

Банк-кореспондент- при перерахуванні коштів у німецьких марках: 

Deutsche Bank AG, Frankfurt am Main, Germany 

S.W.I.F.T.: DEUTDEFF 

Номер коррахунку: 

949-87-67 DEM». 

5.2. У пункті 11 Інформаційного листа від 31.03.99 №01-8/141 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 1998 році» (у редакції Інформаційного листа від 30.12.99 №01-8/612) виключити слова і цифри «статті 412 Цивільного процесуального кодексу України». 

Заступник Голови Вищого 

арбітражного суду України А.Осетинський

« Повернутись до всіх матеріалів групи