Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 12 серпня 2020 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Інформаційний лист Вищого господарського суду Українивід 17.03.2006 № 01-8/657 17.03.2006 Друкувати

Господарські суди України

Про доповнення Інформаційного листа

Вищого господарського суду України

від 25.03.2005 № 01-8/485

“Про практику Верховного Суду України

у справах зі спорів, пов’язаних

з перевезенням вантажів залізницею”

На доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.03.2005 № 01-8/485 “Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов’язаних з перевезенням вантажів залізницею” доводимо до відома постанову Верховного Суду України у справі зазначеної категорії.

Додаток: копія постанови Верховного Суду України від 17.01.2006 у справі № 5/53(22/139) (06/027).

Заступник Голови Вищого

господарського суду України В. Москаленко


ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 06/027

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2006 р. № 5/53(22/139)

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого – Шицького І.Б.,

суддів: Барбари В.П., Гуля В.С., 

Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д., 

Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф.,

 

за участі представників

позивача - Шайтанова А.С, Нагих К.В., Гойсана А.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінаті "Запоріжсталь" (далі - Товариство) на постанову Вищого господарського суду України від 3 листопада 2005 року у справі за № 5/53 (22/139) за позовом Товариства до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - Підприємство) про стягнення 6 932 грн. 52 коп.,

 

встановила:

 

З позовом до господарського суду Дніпропетровської області позивач звернувся 16 березня 2004 року, обґрунтувавши заявлену позовну вимогу безпідставністю списання відповідачем в безакцептному порядку з особового рахунку Товариства спірної суми як плати за послуги з візування залізничних накладних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2005 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року, в позові відмовлено.

Вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій оскарженою постановою Вищий господарський суд України залишив без змін.

Ухвалені у справі судові рішення всіх інстанцій обґрунтовані посиланнями на положення статей 5, 62 Статуту залізниць України (далі - Статут), пунктів 2.6, 2.7, 2.8, 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 року; далі - Правила) та пунктів 3.2 - 4.4 украденого між сторонами договору № ПР/ДН-3-03/173/205/НЮ про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (20/2003/905) від 17 квітня 2003 року (далі - Договір). На думку суддів, з фактичних обставин справи та на підставі зазначених правових актів випливає, що відповідач мав право самостійно списувати з особового рахунку позивача кошти за надані послуги з візування залізничних накладних.

Не заперечуючи факт надання відповідачем зазначених послуг і суму сплати за них, позивач вважав, що списання цих коштів повинно відбуватися у взаємоузгодженому порядку шляхом підписання накопичувальних карток про надані послуги і їх вартість працівниками залізничної станції та платника.

У зв'язку з цим він просить всі судові рішення та постанови скасувати і передати справу на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу невідповідністю оскарженої постанови рішенням Верховного Суду України, неправильним застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також виявленням факту різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги на постанову апеляційного суду і рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд України виходив з того, що відповідно до пункту 3.2 Договору у міру виконання перевезень та надання послуг відповідач має право списувати відповідні суми (перевізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т. ін.

Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що Договір встановлює тільки підстави списання коштів, але не передбачає порядку списання.

Тому, судам слід було врахувати, що відповідно до пункту 2.6 Правил списання коштів з рахунку платника здійснюється, зокрема, на підставі накопичувальних карток, складених станціями в трьох примірниках, із зазначенням в них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівників станції і платника, а в разі їх непогодження представник вантажовласника зобов'язаний підписати їх із застереженнями. В такому разі спірні питання повинні вирішуватися у претензійно-позовному порядку.

Право Міністерства транспорту України встановлювати порядок розрахунків за перевезення вантажів не суперечить положенням пунктів 5, 62 Статуту залізниць України.

Відтак, плата за надання послуг може стягуватися залізницею після її узгодження з вантажовласником.

В даній справі судами встановлено, що позивач підписав накопичувальні картки із застереженнями, що є доказом відсутності його згоди на списання спірної суми, а тому безакцептне списання відповідачем зазначених коштів із особового рахунку Товариства суперечить встановленому законодавством порядку.

У зв'язку з цим оскаржені у справі рішення та постанови ухвалені судами в результаті неправильного застосування норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню як незаконні і необґрунтовані.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 11117 – 11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від 3 листопада 2005 року, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2005 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

« Повернутись до всіх матеріалів групи