Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 12 серпня 2020 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.03.2004 № 01-8/517 (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 31.03.2008 № 01-8/195) 31.03.2008 Друкувати

Господарські суди України

Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.03.2004 № 01-8/517 "Про практику Верховного Суду України щодо перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами"


На доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.03.2004 № 01-8/517 "Про практику Верховного Суду України щодо перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" доводимо до відома постанови Верховного Суду України у справах зазначеної категорії.

Додаток: постанови Верховного Суду України:

1) від 23.10.2007 у справі № 6/47 (07/282);

2) від 23.10.2007 у справі № 6/168 (07/277);

3) від 23.10.2007 у справі № 2-8/2388.1-05 (2-8/1410-2003) (07/274);

4) від 22.01.2008 у справі № 1/68пд (08/037).

Заступник Голови Вищого

господарського суду України В. Москаленко

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 07/282

 

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 жовтня 2007 року № 6/47

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Барбари В.П.,

суддів: Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., 

  Новікової Т.О.,Потильчака О.І.,

  Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б. Щотки С.О.,

 

за участю представників Генеральної прокуратури України Савицької О.В., ВАТ "Центральний гастроном" - Дем'янюка В.П., Гойди Д.М. і Тарасуна В.Г., ТОВ "Торгові мережі" - Журжія А.В. та Мілютіна А.Є.,

розглянувши касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 27 лютого 2007 року № 6/47 у справі за позовом ВАТ "Центральний гастроном" до ТОВ "Торгові мережі" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового будинку від 28 вересня 2004 року та зобов'язання повернути майно,

 

встановила:

 

У січні 2006 року ВАТ "Центральний гастроном" подало до господарського суду м. Києва позов до ТОВ "Торгові мережі" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового будинку від 28 вересня 2004 року та зобов'язання повернути майно. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості сторін. Об'єкт нерухомості продано за заниженою ціною. Загальні збори акціонерів позивача не затвердили цей договір (т. 1, а.с. 2-5).

Рішенням господарського суду м. Києва від 1 червня 2006 року відмовлено у задоволенні позову, оскільки спірний договір укладено на виконання рішення правління - колегіального органу ВАТ "Центральний гастроном" (т. 2, а.с 44-48).

Рішенням господарського суду м. Києва від 19 жовтня 2006 року за нововиявленими обставинами скасовано рішення господарського суду м. Києва від 1 червня 2006 року. Позов задоволено. Визнано недійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу нежитлового будинку від 28 вересня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований за № 2361. Визнано за позивачем право власності на нежитловий будинок загальною площею 5 019 кв.м по просп. Перемоги, 47 у м. Києві. Відповідача виселено з вищевказаного будинку (т. З, а.с. 18-22).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2007 року рішення господарського суду м. Києва від 19 жовтня 2006 року залишено без змін (т. 3,а.с. 80-84).

Постановою Вищого господарського суду України від 27 лютого 2007 року № 6/47 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2007 року та рішення господарського суду м. Києва від 19 жовтня 2006 року залишено без змін (т. 3, а.с. 115-118).

Це рішення та постанови мотивовані тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2006 року по справі № 2-5579/06 визнано недійсним рішення правління ВАТ "Центральний гастроном" від 27 вересня 2003 року про продаж будинку. Ця обставина, на думку суду, є нововиявленою. Тому на підставі ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 серпня 2007 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 27 лютого 2007 року № 6/47 за касаційним поданням Генерального прокурора України, де поставлено питання про скасування цієї постанови, постанови Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2007 року та рішення господарського суду м. Києва від 19 жовтня 2006 року і залишення в силі рішення господарського суду м. Києва від 1 червня 2006 року. Посилання зроблені на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши доповідача, представників сторін і Генеральної прокуратури України та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вищий господарський суд України, переглядаючи справу в касаційному порядку, дійшов висновку, що нововиявленою обставиною є рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2006 року по справі " № 2-5579/06, яким визнано недійсним рішення правління ВАТ "Центральний гастроном" від 27 вересня 2003 року про продаж будинку.

Висновки, зроблені Вищим господарським судом України, не відповідають даним, що містяться в матеріалах справи, а також нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 1981 року з наступними змінами "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" визначено, що не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

До нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи та те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Як на нововиявлену обставину ВАТ "Центральний гастроном" послався на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2006 року про визнання недійсним рішення правління ВАТ "Центральний гастроном" від 27 вересня 2004 року, яким приймалося рішення щодо продажу нежилого будинку № 47 на проспекті Перемоги в м. Києві.

Це рішення правління міститься в матеріалах справи № 6/47, а відтак було предметом дослідження господарських судів всіх інстанцій згідно з визначеною законом юрисдикцією. В основі всіх винесених по даній справі судових рішеннях є посилання на вказане рішення правління як на підставу продажу ВАТ "Центральний гастроном" спірного нерухомого майна. Також сторони у справі № 6/47 свої вимоги та заперечення обґрунтовували посиланням на рішення правління ВАТ "Центральний гастроном" від 27 вересня 2004 року.

Цей факт не взяли до уваги суди усіх інстанцій, переглядаючи за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 1 червня 2006 року.

Враховуючи зазначене, постанова Вищого господарського суду України від 27 лютого 2007 року № 6/47, постанова Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2007 року та рішення господарського суду м. Києва від 19 жовтня 2006 року підлягають скасуванню, а справа – передачі. до суду першої інстанції для розгляду заяви ВАТ "Центральний гастроном" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 1 червня 2006 року.

При новому розгляді слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до вимог закону.

  Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 -111-21 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 27 лютого 2007 року № 6/47, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2007 року і рішення господарського суду м. Києва від 19 жовтня 2006 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для розгляду заяви ВАТ "Центральний гастроном" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 1 червня 2006 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 07/277

 

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 жовтня 2007 року № 6/168

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Барбари В.П.,

Суддів: Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф.,

  Колесника П.І., Новікової Т.О.,

  Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б., Щотки С.О.,

 

  розглянувши касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на постанову Вищого господарського суду України від 19 липня 2007 року у справі № 6/168 за позовом Здолбунівського ВАТ "Волинь-Цемент" до дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", третя особа - ВАТ "Рівнегаз", про стягнення 6 196 100, 08 грн.,

 

встановила:

 

У лютому 2005 року Здолбунівське ВАТ "Волинь-Цемент" подало позов у господарський суд м. Києва до дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", третя особа - ВАТ "Рівнегаз", про стягнення 6 196 100, 08 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно відмовив у приєднанні збудованого газопроводу до своїх мереж, у зв'язку з чим Здолбунівське ВАТ "Волинь-Цемент" змушене було користуватися окрім мереж відповідача розподільчими мережами ВАТ "Рівнегаз" для транспортування природного газу, що призвело до заподіяння збитків у розмірі 6 196 100, 08 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14 липня 2005 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення обґрунтовано відсутністю причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача з не підключення збудованого позивачем резервного газопроводу та понесеними позивачем збитками.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2005 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17 січня 2006 року, рішення господарського суду м. Києва від 14 липня 2005 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 6 196 100, 08 грн.

Постановою Верховного Суду України від 4 квітня 2006 року постанову Вищого господарського суду України від 17 січня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2005 року скасовано, рішення господарського суду м. Києва від 14 липня 2005 року залишено в силі.

У вересні 2006 року до господарського суду м. Києва подано заяву Здолбунівського ВАТ "Волинь-Цемент" про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 14 липня 2005 року за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2006 року за наслідками перегляду рішення господарського суду м. Києва від 14 липня 2005 року за нововиявленими обставинами, якими суд визнав обставини, наведені в ухвалі господарського суду м. Києва від 2 листопада 2005 року про роз'яснення порядку виконання рішення господарського суду м. Києва від 17 березня 2005 року у справі № 6/142, позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 6 196 100,08 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2006року рішення господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2006 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 липня 2007 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2006 року залишено без змін. При цьому Вищий господарський суд України погодився з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо наявності у справі нововиявлених обставин, які є підставою для перегляду раніше прийнятого рішення у справі.

Ухвалою Верховного Суду України від 13 вересня 2007 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 19 липня 2007 року. В обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Рішення місцевого та апеляційного господарського судів, які залишені без змін оскаржуваною постановою Вищого господарського суду України від 19 липня 2007 року вимогам вказаної статті не відповідають.

Як вказано у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981 року за №1 не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Отже, виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи, забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.

В якості нововиявлених обставин заявник послався на ухвалу господарського суду м. Києва від 2 листопада 2005 року, якою відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено порядок виконання рішення господарського суду м. Києва від 17 березня 2004 року у справі № 6/142, яким було задоволено позовні вимоги Здолбунівського ВАТ "Волинь-Цемент" до дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання здійснити підключення до своїх газорозподільних мереж окремого локального газопроводу високого тиску. Зокрема вказаною ухвалою суду роз'яснено, що відповідач повинен здійснити підключення до газорозподільних мереж резервного газопроводу високого тиску до прийнятої належним чином реконструйованої ГРС Здолбунів в експлуатацію Державною приймальною комісією у встановленому порядку (доказом приймання повинен бути акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію реконструйованої ГРС).

Проте, відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення чи ухвалу, не змінюючи при цьому їх зміст. Відтак ухвала про роз'яснення рішення суду не може бути підставою для перегляду вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами.

При цьому при перегляді рішення господарського суду м. Києва від 14 липня 2005 року за нововиявленими обставинами, господарські суди всіх інстанцій не звернули увагу на те, що названі обставини, викладені в ухвалі господарського суду м. Києва від 2 листопада 2005 року у справі № 6/142 були предметом дослідження та оцінки при розгляді справи № 6/168 Верховним Судом України, який 4 квітня 2006 року ухвалив постанову, якою залишено в силі рішення господарського суду м. Києва від 14 липня 2005 року.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 19 липня 2007 року, постанова Київського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2006 року та рішення господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2006року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції за заявою Здолбунівського ВАТ "Волинь-Цемент" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 14 липня 2005 року. 

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 19 липня 2007 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2006 року та рішення господарського суду м. Києва від 12 жовтня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції за заявою Здолбунівського ВАТ "Волинь-Цемент" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 14 липня 2005 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 07/274

 

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 жовтня 2007 року № 2-8/2388.1-05(2-8/1410-2003)

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І.,

  Новікової Т.О., Потильчака О.І., 

  Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б., Щотки С.О.,

 

за участі представників:

 

Управління справами апарату

Верховної Ради України - Бабікова О.М.,

санаторного комплексу

"Дюльбер" Управління

справами апарату Верховної

Ради України - Охріменка О.М.,

фірми "Камеро Девелопментс

Лімітед" - Перунова В.В.,

Генеральної прокуратури

України - Савицької О.В.,

 

  розглянувши у відкритому судовому - засіданні касаційну скаргу фірми "Камеро Девелопментс Лімітед" на постанову Вищого господарського суду України від 11 квітня 2006 року у справі №2-8/2388.1-2005 за позовом прокурора міста Ялти Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим та Управління справами апарату Верховної Ради України до компанії "Самнер Інвестментс Лімітед", фірми "Камеро Девелопментс Лімітед", Фонду державного майна України, закритого акціонерного товариства "Корпорація "Агротех", товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і воля", виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, закритого акціонерного товариства "Дюльбер-2", санаторного комплексу "Дюльбер" Управління справами апарату Верховної Ради України та закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація" про визнання частково недійсними установчих документів закритого акціонерного товариства "Дюльбер-2", визнання недійсними договору, акта приймання-передачі та витребування майна; за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства "Дюльбер-2" до Управління справами апарату Верховної Ради України та Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання права власності на об'єкти нерухомості та за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства "Корпорація "Агротех" до Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання недійсним розпорядження,

 

встановила:

 

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2003 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 серпня 2003 року, позови прокурора міста Ялти Автономної Республіки Крим та Управління справами апарату Верховної Ради України задоволено: визнано недійсним установчий договір закритого акціонерного товариства "Дюльбер-2" у частині передачі до його статутного фонду об'єктів санаторного комплексу "Дюльбер" Управління справами апарату Верховної Ради України; визнано недійсними договір від 22 травня 2002 року №562 та додаток до нього щодо передачі санаторним комплексом "Дюльбер" Управління справами апарату Верховної Ради України до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Дюльбер-2" нерухомого майна на суму 5 256 000 грн. 00 коп.; вилучено у останнього та передано санаторному комплексу "Дюльбер" Управління справами апарату Верховної Ради України зазначене майно. У зустрічних позовах відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 9 грудня 2003 року зазначену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У жовтні 2004 року компанія "Самнер Інвестментс Лімітед" звернулася до господарського суду із заявою про перегляд прийнятого у даній справі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2003 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 5 липня 2005 року, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2005 року, у задоволенні вищезазначеної заяви компанії "Самнер Інвестментс Лімітед" відмовлено, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2003 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 квітня 2006 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2005 року залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 30 серпня 2007 року за касаційною скаргою фірми "Камеро Девелопментс Лімітед" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови з мотивів різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, порушення судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Управління справами апарату Верховної Ради України, санаторного комплексу "Дюльбер" Управління справами апарату Верховної Ради України, фірми "Камеро Девелопментс Лімітед", Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Як вказано у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981 року за №1 не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 1.1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21 травня 2002 року за №04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" відповідно до якого виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1.3 цього ж Роз'яснення не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, у разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.

В якості нововиявлених обставин заявник послався на лист Управління справами апарату Верховної Ради України від 29 вересня 2000 року №15/17-2068, статут санаторного комплексу "Дюльбер" Управління справами апарату Верховної Ради України, лист-доручення заступника Голови Верховної Ради України від 17 вересня 2001 року №0315-540, лист Фонду державного майна України від 13 грудня 2001 року №10-20-15711, лист Управління справами апарату Верховної Ради України від 24 грудня 2001року №15/24-2375, лист Фонду державного майна України від 3 січня 2002року №10-27-47, дані звіту оцінки ринкової вартості майна, яке передавалося санаторним комплексом "Дюльбер" Управління справами апарату Верховної Ради України до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Лаванда К°", лист-погодження Управління оцінки майна та фінансово-господарського аналізу Фонду державного майна України від 17 травня 2002 року, наказ Фонду державного майна України від 22 травня 2002 року №883.

Разом з цим під час розгляду заяви компанії "Самнер Інвестментс Лімітед" місцевим та апеляційним господарськими судами було встановлено, що вищезазначені документи не містять нових істотних відомостей, які спростовують факти, покладені в основу рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2003 року, а відтак суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що викладені у цих документах обставини не є нововиявленими.

Крім того судами було встановлено, що відповідно до статей 4, 12-17, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України господарські суди України вправі розглядати спори за участю іноземних підприємств, а відтак твердження заявника про те, що даний спір було розглянуто з порушенням правил підвідомчості є безпідставним.

За таких обставин Вищий господарський суд України мотивовано виходив із того, що ухвалені у даній справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону.

Відповідно до пункту 1 статті 111-18 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України за результатами розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України має право залишити постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова Вищого господарського суду України ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки Вищого господарського суду України.

Виходячи з наведеного, Судова палата не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись статтями 111-17-111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

постановила:

 

Касаційну скаргу фірми "Камеро Девелопментс Лімітед" залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 11 квітня 2006 року - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ 08/037

 

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

22 січня 2008 року № 1/68пд

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого: Барбари В.П.,

суддів: Гуля B.C., Карпечкіна П.Ф., Потильчака О.І.,

  Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

 

розглянувши касаційну скаргу спільного підприємства "Агроспецмонтажник" на постанову Вищого господарського суду України від 24.10.2007 року у справі № 1/68пд за позовом відкритого акціонерного товариства "Племінне птахівницьке сучасне господарство "Ясинуватський" до спільного підприємства "Агроспецмонтажник", за участю третіх осіб - Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України, про визнання недійсною угоди про передачу майна,

 

встановила:

 

У лютому 2004 року відкрите акціонерне товариство "Племінне птахівницьке сучасне господарство "Ясинуватський" (далі - ВАТ ППСГ "Ясинуватський" або Товариство) пред'явило в господарському суді Донецької області позов до спільного підприємства "Агроспецмонтажник" (далі - Підприємство), треті особи - Донецьке регіональне відділення Фонду державного майна України, Міністерство аграрної політики України, про визнання недійсною угоди про передачу майна від 29.05.2001 року (далі - Угода).

Позов обґрунтовано порушенням ст.10 Закону України "Про підприємства в Україні", ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 8 Закону України "Про порядок погашення заборгованості платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Угода укладена без дозволу Фонду державного майна України та органів Державної податкової інспекції, оскільки процес приватизації не закінчений і майно знаходилось у податковій заставі. Угода підписана неуповноваженою особою ВАТ ППСГ "Ясинуватський".

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що передача майна ВАТ "Ясинуватський" була здійснена на підставі рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2001 року у справі № 9/49 в рахунок погашення заборгованості, за згодою Ясинуватської державної податкової інспекції від 22.05.2001 року. Донецьке регіональне відділення Фонду державного майна України від 15.03.2004 року підтвердило завершення процесу приватизації ВАТ ППСГ "Ясинуватський" 03.05.2001 року. На момент підписання Угоди та акту прийому-передачі від 28.12.2001 року Товариство було власником майна.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2004 року позов задоволено частково; визнано недійсною угоду від 29.05.2001 року в частині переданих приміщень їдальні та бані; в решті вимог у позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2005 року зазначене рішення частково скасовано та задоволено позов в повному обсязі. Визнано недійсною з моменту укладення угоду від 29.05.2001 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2005 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі. Постанова обґрунтована тим, що на час укладення угоди процес приватизації завершився. Власником майна стало Товариство і майно продано за згодою Державної податкової інспекції за підписом уповноваженої особи - керівника ВАТ ППСГ "Ясинуватський".

У лютому 2007 року ВАТ ППСГ "Ясинуватський" подало до господарського суду Донецької області заяву про перегляд рішення суду від 07.12.2004 року за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами заявник вказав накладення арешту на спірне майно Державною виконавчою службою у Ясинуватсько-Авдієвському районі з метою примусового виконання наказів господарського суду Донецької області № 12-331 та № 26/125. Ці факти були невідомі на час розгляду справи, але мають істотне значення для її вирішення по суті.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.03.2007 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Варіант" та Державну виконавчу службу в Ясинуватсько-Авдіївському районі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.04.2007 року в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2004 року Товариству відмовлено, а саме рішення залишено без змін. Суд мотивував своє рішення відсутністю нововиявлених обставин.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2007 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2007 року зазначену ухвалу суду першої інстанції від 05.04.2007 року скасовано; рішення господарського суду Донецької області від 07.12.2004 року скасовано; угоду від 29.05.2001 року визнано недійсною щодо певного майна за переліком. Судові рішення обґрунтовані тим, що ВАТ ППСГ "Ясинуватський" не було відомо про накладені арешти на майно на час укладення спірної угоди і ці факти мають істотне значення для розгляду справи.

20.12.2007 року колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою Підприємства порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2007 року у справі № 1/68пд. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови Вищого господарського суду України з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що набравшим законної сили рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.2004 року (далі Рішення від 07.12.2004 року) позов ВАТ «Племінне птахівницьке сучасне господарство «Ясинуватський» задоволено частково.

Визнано недійсною угоду від 29.05.2001 року укладену ВАТ ППСГ «Ясинуватський» з спільним підприємством «Агроспецмонтажник» в частині переданих приміщень столової та бані.

В іншій частині відмовлено.

05.02.2007 року ВАТ ППСГ «Ясинуватський» звернувся до господарського суду із заявою про перегляд Рішення від 07.12.2004 року за нововиявленими обставинами та визнати Угоду від 29.05.2001 року недійсною з моменту укладення.

В ході розгляду справи 27.03.2007 року ВАТ ППСГ «Ясинуватський» уточнив свої вимоги і просив суд за нововиявленими обставинами визнати недійсною Угоду у редакції про уточнення позовних вимог (т.4, а.с. 1-2).

Господарський суд відповідно до ст. 112 ГПК України, може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили від 27.02.1981 року за № 1 вказано, що не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Нововиявленими обставинами ВАТ ППСГ «Ясинуватський» вказує на факт знаходження майна під арештом, накладеним Державною виконавчою службою Ясинуватсько-Авдієвського району на виконання наказу Арбітражного суду Донецької області № 12-331 на користь ВАТ «Донбасенерго» які не були відомі на час винесення Рішення від 07.12.2004 року.

Із матеріалів справи вбачається, що накладення державним виконавцем арешту на майно здійснено з відома і за участю представників ВАТ ППСГ «Ясинуватський» про що свідчать акти опису та арештів майна (т.4, а.с. 34-54) з їх підписами.

Висновок господарського суду про відсутність нововиявлених обставин для перегляду рішення від 07.12.2004 року є обґрунтованим і законним оскільки названі обставини були предметом дослідження господарських судів.

На викладені обставини апеляційний і касаційний суди уваги не звернули і прийшли до помилкового висновку про наявність нововиявлених обставин що мають значення для справи і безпідставно скасували законну ухвалу господарського суду.

За таких обставин, незаконні постанови судів касаційної та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а законна і обґрунтована ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111-17 – 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата

 

постановила:

 

касаційну скаргу спільного підприємства "Агроспецмонтажник" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 24.10.2007 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2007 року скасувати.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 05.04.2007 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

« Повернутись до всіх матеріалів групи